МУЛЬТІВІЗІОН «ЗАПРОШУЄ КРАЇНА МУЛЬТЛЯНДІЯ»

Всім  добре відомо, що мультфільми — це необхідний елемент духовної  культури дитини. Персонажі мультиплікаційних фільмів демонструють найрізноманітніші способи взаємодії з навколишнім світом, вони формують у малюка первинні уявлення про добро і зло, еталони гарного і поганого поводження. Через порівняння себе з улюбленими героями дитина має можливість навчитися позитивно сприймати себе, справлятися зі своїми страхами і труднощами, шанобливо ставитися до інших. Події, що відбуваються в мультфільмі, дозволяють підвищувати обізнаність крихти, розвивати його мислення і уяву, формувати його світогляд. Таким чином - це ефективний засіб виховання дитини.

Саме темі улюблених мультиків було присвячене чергове засідання гуртка «Юні бібліотекарі», яке відбулося у Нововолинській міській бібліотеці для дітей і було воно не випадковим, адже саме у квітні ми відзначаємо Міжнародний день мультфільмів.

Бібліотекар Лариса Крилова познайомила дітей із тим, як створюються мультиплікаційні сюжети та розповіла про історію першої анімації.

Після цього дітлахи взяли активну участь у грі «Відгадай мультяшного героя».

Та з величезним задоволенням переглянули збірку мультфільмів. Зокрема і повчального характеру, а саме «Про дівчинку, яка наступила на хліб», «Про всіх на світі», «Лисичка з качалкою» і після цього всі разом здійснили обговорення, тому що повчальні мультфільми допомагають дитині осмислити ситуацію, зробити правильні висновки, подивитися на себе з іншого боку.

 А ще герої улюблених мультиків «живуть» у відділі обслуговування дошкільників та учнів 1-4 класів на книжковій полиці «І оживає казка на екрані», з якою мали змогу ознайомитися всі присутні. А щоб «ожили» ці мультиплікаційні персонажі та почали розмовляти варто лише розгорнути книгу і прочитати.     

«ЖИТТЯ МОЄ – СОНЦЕ В ШИБЦІ…»

Таку назва мала година поезії, присвячена 70-річчю з дня народження волинської  поетеси Людмили Лежанської. З ранніх літ вона була прикута до візка, проте не здавалася, завжди залишалася світлою людиною, написала чимало гарних віршів.

Учні 7-А класу ЗОШ №7 із хвилюванням слухали розповідь про жінку трагічної долі, з біографією якої ознайомила завідувач Нововолинської міської бібліотеки для дітей Валентина Ярмолюк.

В її віршах — постійна присутність доброти, зворушливість першовідкривача навколишньої краси, світлотіней в людськім серці. З них вимальовується живий не видуманий образ ліричної героїні з її болями, радощами, думками. Це все зрозуміли діти, коли з трепетом в душі читали її вірші.

Поетеса не мала вищої освіти, а середню здобула самотужки, проте її поезія не лишає байдужим нікого, адже торкається найпотаємніших душевних глибин. Про це розповіла вчитель української мови та літератури С.О. Іващенко. 

У 1980 році вийшли її книжки «Поезії» і «Стежечка». В 1986 році у видавництві «Каменяр» вийшла посмертно збірочка поетеси «Мій доброокий світ» і “Чому став синій льон”. 

Деякі із віршів Людмили стали піснями. Співак  і композитор, член національної Ліги Українських письменників Ярослав Найда, композитори  Вячеслав Стефанишин, Олександр Каліщук  написали  музику  на  слова  поетеси.

Вона не любила слухати захоплень своєю мужністю. Воліла, щоб до неї ставились так, як до всіх людей. Хоча їй об’єктивно було значно важче, але вона вміла бути щасливою. І винагороду за її страждання доля дала  їй прекрасну душу, дала здатність думати, мислити, по філософськи сприймати життя. Поспішати жити. І вчитися, постійно, із захопленням!

Короткий вік судився її серцю –

І розквіт літ - холодне небуття.

Крізь біль ішла. Та спраглими устами

Співала пісню щиру і просту,

Щоб і сьогодні в слові жити з нами.

«Якщо хоч одній людині колись ця книжечка припаде до душі, то вже не буде моє життя зайвим» - писала поетеса. Її книги подобаються багатьом читачам...

ПРИРОДОЗНАВЧА МАНДРІВКА «ЗАЦВІЛА ВЕРБА – ПРИЙШЛА ВЕСНА»

  Весна, яка зараз «володарює» у природі безперечно є улюбленою порою року для багатьох.  Їй радіють усі: рослини, тварини, птахи та люди. Природа прокидається та радісно посміхається сонячними промінчиками.  Весна — це спів птахів, зеленіюча земля та завжди приємний настрій. Кожна людина припадає до щедрого джерела весняної пори, напуває любов’ю душу.   

Для того, щоб краще пізнати чарівність гомінкої весняної пори для дітей старшої групи №3 «Золота рибка» (вихователь А. С. Іванчук)  ДНЗ №6 була проведена природознавча мандрівка «Зацвіла верба – прийшла весна».

Із розповіді бібліотекаря Лариси Крилової діти дізналися багато цікавинок про весну, про те, яким чарівним чином змінюється природа цієї пори. Але, звісно, ця краса існуватиме тільки тоді, якщо її зберігати, захищати, примножувати! Це дуже добре розуміють діти. І тому разом із бібліотекарем діти узагальнили та повторили правила бережливого ставлення до природи.

Ще весняна пора - це чудова можливість досхочу побігати та погратися на свіжому весняному повітрі. У веселій ігровій формі дітлахи спостерігали, як природа пробуджується, оживає та послухали симфонію звуків, що лунають навкруги.    

А у відділі обслуговування дошкільників та учнів 1-4 класів організовано тематичну поличку «Весна-чарівниця», яка виграє свіжими весняними кольорами, закликаючи усіх взяти книги із цих полиць та дізнатися багато цікавого. 

Отож насолоджуймося цією прекрасною порою та радіймо її.

ЗУСТРІЧ ІЗ ЦІКАВОЮ ОСОБИСТІСТЮ

      Чудового весняного  дня мені випала нагода побувати на зустрічі у Нововолинській центральній міській бібліотеці із луцьким бардом,  творчою, неординарною особистістю, великим патріотом своєї Батьківщини – Юрієм Щербиком.

І хоча народився він у далекому Казахстані, проте дуже прикипів до України. Йому болить душа за долю своєї країни і свій біль він виливає у піснях. Але чи легко бути патріотом та йти під ворожі кулі та "гради", як це зробив пан Юрій, коли країна тоне у фальші та брехні, коли навкруги стільки свавілля та цинізму. Звісно не легко.

На щастя українці – нація сильна та незламна. І доказом того є факт, коли будучи у зоні АТО Юрій Щербик отримав листа від нововолинської школярки Юлії  Жук, сповненого недитячими роздумами над долею України та глибокою вірою у те, що настане і світле майбутнє у нашої многостраждальної держави. Але чомусь виникає запитання, для чого цій дівчині перейматися, здавалося б, на перший погляд проблемами дорослих людей, а не насолоджуватися прекрасним періодом дитинства.

Та коли ми не будемо плекати почуття патріотизму у наших дітей ще з раннього дитинства, власними життєвим прикладом показувати любов та прихильність до своєї держави, то чого буде вона варта?

Тому що, як зазначає пан Юрій воювати можна не лише зброєю, а й словом і піснею та щоденними добрими справами во ім'я  України.

А закінчити хочеться віршем Юрія Щербика:

Вірю в світле майбутнє і краще!

Хоч і гірші, й слабкі ми, як люди -

Українці не самі пропащі.

Бог ніколи про нас не забуде!

Лиш зміцнить нас терниста дорога.

Як пройдемо ті іспити чесно,

Ми на землю цю вимолим в Бога

Найнадійнішу варту - небесну!

Тож вірю та сподіваюся, що Бог нас не забуде, що закінчиться ця неоголошена, безглузда війна і у нас буде все гаразд.

        Учасник заходу бібліотекар МБД Лариса Крилова

ЗУСТРІЧ З ПОЕТОМ ТА МУЗИКАНТОМ ЮРІЄМ ЩЕРБИКОМ

Сьогодні у Нововолинській центральній міській бібліотеці відбулася зустріч з одним із найталановитіших і найвідважніших жителів міста Луцька, поетом, музикантом, воїном, що захищав Україну в зоні бойових дій – Юрієм Анатолійовичем Щербиком.

Юрій Анатолійович є автором та виконавцем пісень на свої вірші. Ще навчаючись у школі, він захопився грою на гітарі, і складені ним вірші вже тоді ставали мелодіями.

Куди б не закидала доля гітару не полишав ніколи. Вона для нього є допінгом та камертоном. З її допомогою він доносить до людей те – про що співає його душа. Сучасною піснею не дуже захоплюється, а ось бардівська пісня для нього саме те. Він не лише виконавець, але й автор серйозних та глибоких текстів.

А от потреба заявити про себе як про поета читацькій аудиторії, висловити власні почуття та роздуми, все, що вдалося побачити і пережити на війні у Юрія Щербика з’явилася вже на фронті. На війну він пішов добровольцем у 2014. Керувався принципом: «Хто, якщо не я».

Поезія та пісня, народжені в боях за Україну, круто змінили долю Юрія Щербика. Тепер він не мислить свого життя без творчості, яка стала найважливішою його працею.

У 2016 році відбулася презентація його першої збірки віршів «Небо Донбасу» – саме тоді Юрій Щербик заявив про своє існування як людина творча. Свого часу на появу нової збірки віршів та прозових рефлексій під назвою «На лінії невидимих фронтів» дала своє «благословення» поетеса, член Національної спілки письменників України Світлана Костюк: «Йому віриш. Віриш, бо відчуваєш, як написане проходило крізь усі фібри небайдужої душі чоловіка і батька, сина і поета, якому інтуїтивно підкоряються нові технічні прийоми віршування, мелодика слова, ритми і рими…».

Юрієві властиве почуття гумору. І це простежується в іронічних поезіях про наше життя-буття: «За ніч виростають дві речі: гриби й в супермаркеті ціни…». Він надзвичайно скромна й самокритична людина, адекватно аналізує недоліки, прагнучи до досконалості.

Все, що робить у своєму житті Юрій, він робить з Україною у серці.

PS: Вітання пане Юрію! Нехай гарно стеляться поетичні дороги у житті! Нехай бринять пісні душевні й щирі! Мирного неба!

Учасник заходу бібліотекар МБД Олена Рябая.