Дехто схильний порівнювати чорних
котів з японськими воїнами ніндзя, адже вони пересуваються з неймовірною
грацією, без жодного незграбного руху, а завдяки чорному забарвленню є майже
невидимими в сутінках чи в темряві, і ці риси надають тваринам загадковості та
якоїсь магічної привабливості.
Втім, головне значення
Міжнародного дня чорного кота полягає в популяризації знань про цих тварин та в
знищенні шкідливих забобонів, адже ці вірні компаньйони, вправні мишолови й
просто милі створіння варті найкращого ставлення до себе з боку людей.
Свято чорних котів — чудовий
нагода прочитати літературні твори, у яких надано достатньо уваги чорним
муркотикам — наприклад, оповідання «Як кіт блукав де заманеться» Р. Кіплінга,
«Кошеня і Сонечко» Є. Сольської, «Історії порятунку» Л. Даніелс, «Забудькувата
киця Мона» Дж. Керр тощо.
Отож, почнемо з найменших.
Ще більше дізнатися про погляди кішок та їхнє життя серед людей можна з фантастичної повісті Катерини Булах «День кота», бо її героїні, дві подружки, Настя і Кароліна, у перший же день канікул перетворюються на… кішок! Їх мандри та пригоди допомагають побачити себе збоку, очима чотирилапих, яких ми інколи навіть не помічаємо.
А ще коти можуть бути справжніми
рятівниками. Чомусь всі знають про сенбернарів, які знаходять у снігу
альпіністів, чи про тер’єрів, які ладні віддати життя за хазяїна, однак
коти теж здатні творити дива: наприклад, жорстким язиком вилікувати
дитину, хвору на аутизм або ДЦП, муркотінням відновити сердечний ритм, просто
своєю присутністю врятувати від наркозалежності! Не вірите? Тоді познайомтесь з
«Вуличним котом на ім’я Боб» Джеймса Бовена. Завдяки Бобу людина, що ледь жевріла
в притулку, стала зіркою лондонських вулиць, а згодом і письменником! А
почалося все з того, що вуличний музика-невдаха пожалів нещасного пораненого
безхатька.
Дитяча бібліотека на Пирогова,4 запрошує усіх, хто любить тварин, а зокрема, котів, та ще й чорних до читання пухнасто-котячо-муркотливих історій!