Щороку 22 червня наш народ вшановує світлу пам'ять мільйонів українців,
життя яких обірвала Друга світова війна. Горем і болем вона
увірвалась в кожну українську домівку, кривавою лінією пройшла через кожне
серце, кожну долю.
Під час війни, що
розпочалася 22 червня 1941 року, Україна стала епіцентром бойових дій, які
тривали цілих чотири роки. Війна прийшла на нашу землю підступно,
раптово, недільним червневим ранком. Про це зловісно засвідчило бомбардування
Києва та інших українських міст. Україна першою прийняла на себе цей страшний
удар. У боях та під час окупації загинув кожний п’ятий українець. Це був
найкривавіший період у Другій світовій війні. Україна зазнала великих людських
втрат. Міста та села були зруйновані. Людям не було, де жити та куди
повертатися з війни. Але завдяки міцності духу українці відродили країну, а
потім отримали незалежність.
Вклоняємося доземно всім тим, хто в червні
1941 року піднявся на священний бій з нацизмом, а також тим, хто кував перемогу
в тилу, працюючи на заводах і фабриках, на ланах і фермах, хто не скорився і
загинув у концентраційних таборах. Наше минуле і наше майбутнє пов’язані між
собою незримим мостом пам’яті.
З нагоди Дня пам’яті
і скорботи у міській бібліотеці для дітей діє тематична полиця «Пам’ятаємо, щоб
жити», на якій представлені книги воєнної тематики. Матеріали розкривають
історичну правду про трагічні дні війни, змальовують героїзм людей, які
захищали свою Батьківщину та страшні наслідки цієї війни.
